16
ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА: ЧАС ДІЯТИ ЗАРАЗ
Щорічно з
25 листопада до 10 грудня проводиться
Всеукраїнська кампанія «16 днів проти
насильства» з метою привернення уваги
до проблем подолання насильства в
сім'ях, жорстокого поводження з дітьми,
протидії торгівлі людьми та захисту
прав жінок.
26.11.
в нашому класі пройшла Виховна година,
де ми ознайомилися, що таке насильство,
його види, як розпізнати насильство.
Для
нас підлітків, дуже важливо поважати
себе та інших, знати як захистити свої
кордони. Ця акція зародилася дуже давно.
Після однієї історії, яка виникла
багато
років тому, у 1960 році, за свої погляди
були жорстоко вбиті три сестри Мірабаль.
Світ був шокований і зрозумів: мовчання
вбиває. Так 25 листопада став початком
нашої “перевірки” на людяність, а 10
грудня — Днем прав людини — її фіналом.
Суть проста: ніхто
не має права тебе ображати чи завдавати
болю.
І
все ж насильство не з’являється нізвідки
— воно має свої корені. Небезпеки
навколо нас. На
жаль, сьогодні підліткам доводиться
мати справу не з однією, а з кількома
“небезпеками”, які підстерігають і в
реальному, і у віртуальному світі. Ми
маємо чітко знати ці небезпеки.
Булінг
у школі: це
не просто штовхання. Це коли постійно
глузують, дають образливі прізвиська,
ігнорують або змушують відчувати себе
нікчемою.
Насилля
в родині (найбільш приховане): коли
ображають найближчі люди — кричать,
б’ють, залякують, або не дають їжі та
потрібних речей. Це найважча та найболючіша
рана, про яку діти бояться говорити.
Кібербулінг
та інтернет-загрози: оскільки
діти постійно онлайн, насилля перейшло
в мережу. Це погрози у приватних
повідомленнях, розповсюдження чужих
особистих фото чи відео. У мережі легко
“сховатися”, і це робить кривдника
сміливішим.
Емоційний
тиск: це
теж насилля, коли дитині постійно кажуть,
що вона “нездатна”, “гірша за інших”,
критикують зовнішність або змушують
робити те, чого вона не хоче. Це руйнує
впевненість у собі.
Наша
головна місія: розірвати “коло мовчання”.
Ми
повинні використати ці 16 днів, щоб у
свідомості кожної дитини виникла чітка
думка: “Якщо мені погано, я знаю, хто
мені допоможе , і не боюся про це сказати”.
Це
наш шанс створити фортецю довіри.
Але замість говорити про насильство як
про страх, ми можемо говорити про силу
— силу
добра, підтримки та емпатії.